Профорієнтаційна робота серед учнівської молоді набуває великоїпопулярності, що відповідає вимогам освітньої політики держави. Ця робота триває як у позашкільних навчальних закладах, загальноосвітніх школах, метою яких є орієнтування шкільної молоді на ту чи іншу спеціальність залежно від її інтересів, устремлінь, так і увищих навчальних закладах. Утім цілі дещо відрізняються: школазорієнтовує, а вищий навчальний заклад відбирає. Кого хочуть бачити усебе декани факультетів? Як заохочують молодь вступати на свій факультет? Про це ми говорили з доктором технічних наук, деканом інженерно-фізичного факультету Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» Петром Івановичем Лободою.

Олена Колонькова: Петре Івановичу, яким абітурієнтам Ви надаєте перевагу?

Петро Іванович: На сьогоднішній день гостро стоїть проблема набору на перший курс особливо за інженерними спеціальностями, якщо подивитися на статистичні дані, то за результатами соціологічних досліджень до 30 %випускників шкіл бажають отримати інженерну спеціальність, інші надають перевагу гуманітарній галузі. Це спричинено гуманітаризацією середньої школи за період незалежності, що потягло за собою погіршення підготовки учнів із фізики, хімії, природничих дисциплін у цілому та математики.

Головною умовою вступу на інженерно-фізичний факультет є знання з математики, фізики, хімії. А таких, хто має гарні базові знання з цих предметів, нажаль, з кожним роком стає все менше. Ми не можемо брати абітурієнтів які погано підготовлені за цими науковими напрямками, тому що втратимо гідну підготовку фахівців.

О.К.: Нам стало відомо, що Ви вперше ініціювали проведення Всеукраїнського тижня науки, техніки, винахідництва тараціоналізаторства, який відбувся на базі Вашого факультету. Яка мета цього заходу?

П.І.: Ми створили цілу систему довузівської підготовки молоді на факультеті, працюємо з Малою академією наук, безпосередньо зі школами, не тільки з київськими, але й по всій Україні. Одним із пріоритетів відбору талановитої молоді є проведення подібних заходів. В рамках нинішнього заходу відбувся конкурс науково-технічних здобутків та винаходів вихованців позашкільних навчальних закладів, де обов'язковою умовою було обґрунтування економічної доцільності пропонованої розробки, та її відмінність від існуючих аналогів.

Учасники конкурсу подивилися лабораторії, аудиторії факультету, познайомилися з нашими науковими розробками, перспективними напрямками розвитку науки, виробництва й суспільства.

Вони побачили електронний мікроскоп, виробництво алмазів, монокристалів тугоплавких та надтвердих матеріалів, композитів тощо. В інших країнах вирощування кристалів до цих пір залишається на рівні мистецтва. Україна єдина держава у світі де поширений науковий напрямок вирощування кристалів. Я сам особисто займався цим. Причому ту технологію, що я розробив уже 15 років не можуть відтворити провідні лабораторії світу. За цією технологією можна отримати бездефектні, високодосконалі кристали. Проте, вони отримують їх розміром 10 мм, а ми -200 мм.

Конкурсанти ознайомилися з перевагами матеріалознавства як науки, із тими можливостями, які у них відкриються після закінчення факультету. Вони можуть із набутими знаннями працювати практично в усіх галузях науки, виробництва і навіть у соціальній сфері, тому що матимуть фундаментальну природничу підготовку, особливий науковий світогляд, який допоможе ефективно реалізуватися там, де створюють, виробляють, реалізують чи використовують матеріали.

Олена Литовченко: Петре Івановичу, чи виправдалися Ваші очікування?

П.І.: Звісно виправдалися, до нас приїхали дійсно талановиті діти - майбутні винахідники та раціоналізатори країни. Ми дуже зацікавлені, щоб вони приїжджали до нас і сподіваємось, що хтось із них обере наш факультет для навчання. А подібні конкурси будуть постійні. Цей конкурс проводився спільно з Українським державним центром позашкільної освіти Міністерства освіти й науки України і ми будемо ініціювати проведення таких конкурсів десь три рази на рік.

О.Л.: Що Ви можете сказати про рівень підготовки учасників конкурсу?

П.І.: Цей рівень значно вищий від рівня більшості тих, хто приходить до нас на навчання. У нас навчається три торішні учасники такого конкурсу. Причому вони не були призерами, ми їх запросили, оскільки вони мали медалі за закінчення середньої школи. Таких абітурієнтів ми зараховуємо за співбесідою. Тепер ці студенти - відмінники навчання і мають абсолютно інший рівень підготовки, із ними дуже приємно працювати. Викладачі з фізики, хімії, математики дуже задоволені. Ці студенти створюють творчу атмосферу в групі, за ними підтягуються інші, і це дуже нам допомагає. Ми дуже сподіваємося, що з нинішніх конкурсантів хтось прийде до нас.

Олена Колонькова: більшість із них бажає прийти, але які у них шанси?

П.І.: Шанси дуже великі. У кожного з них є 90% ймовірності того, що він буде навчатися на нашому факультеті.

О. Л.: Це величезна підтримка науково-технічної творчості позашкільних навчальних закладів.

П.І.: Безумовно, це талановиті діти, їх треба підтримувати, сприяти їхньому розвитку, і ми будемо робити все для того, щоб вони поступили й навчалися, в першу чергу, на інжерено-фізичному факультеті. Я їх усіх запрошую: «Приходьте, здавайте документи». Призери, ті, що мають золоті або срібні медалі зараховується без іспитів за співбесідою.

О. К.: А якщо немає золотої медалі, призового місця?

П.І.: Якщо немає золотої медалі, але є знання я можу гарантувати вам, що він поступить, тому що рівень тих, хто приходить до нас на сьогоднішній день дуже низький порівняно з цими дітьми. Тому я гарантую, що він сам поступить і буде навчатися.

О.К.: Деякі вихованці гуртків науково-технічної творчості говорять, що діяльність у цих гуртках не пов'язують із своєю майбутню професією, оскільки науково-технічна творчість державою не підтримується, занепадає.

П.І.: На мій погляд, не пов'язують ті, хто не має наукового світогляду, не бачить як отримані знання використати на практиці. Або таку позицію спричинює відсутність знань про те, як розвиваються галузі промисловості в Україні. Не всі галузі промисловості розвиваються однаково. Ми можемо з гордістю говорити, що металургійна галузь, як одна з базових галузей фактично зберегла державу і забезпечила її розвиток. Ця галузь формує близько 40% бюджету країни, десь біля 40% валютних надходжень отримуємо за рахунок продажу основного конструкційного матеріалу - сталі, а ще скільки матеріалів виготовляє наша промисловість! Тому я думаю, що наших випускників ця проблема не має турбувати. Зараз актуальна інша проблема:   студент закінчує вищий навчальний заклад, має досить хороші знання, які дозволяють йому вибрати роботу не за спеціальністю, де значно вища оплата праці. Проте за своєю спеціальністю вони могли б досягти більшого успіху, тут усе залежить від них.

О. К.: Чи практикуєте Ви співпрацю з вищими навчальними закладами за кордоном?

П.І.: Зараз у світі напружена ситуація якраз з інженерами і не менш напружена з матеріалознавством, тому до нас в університет, на факультет їдуть іноземні представники, вони заключають із нами договори, говорячи, що це обмін: «Ви до нас, а ми до вас». Але, як правило - це процес односторонній. Іде просто перетікання наших талановитих випускників за кордон. Чому? Приладне забезпечення у них краще. Наприклад у Німеччині приходить професор завідувати кафедрою йому виділяють 3 млн. євро під обладнання. У нас такого немає.

Говорячи про свою галузь, у матеріалознавстві процес пізнання як наукового так і освітнього неможливий без використання приладів. Як можна говорити про структуру матеріалу, якщо ви її не можете побачити, а тим більше сьогодні, коли виробництво спрямовується в нанообласть: наноматеріали, нанотехнології (нанотехнології можна означити як технології, основані на маніпуляції окремими атомами й молекулами для побудови структур із наперед заданими властивостями; нанометр — це одна мільярдначастка метра, наприклад, діаметр людського волоса складає приблизно 80 тис. нанометрів).

До речі, наш випускник, професор Дрексельського університету отримав 2 млрд. доларів на організацію Інституту наноматеріалів, нанотехнологій від уряду США. І при Дрексельському університеті організував Інститут наноматеріалів, нанотехнологій.

Багато хто боїться їхати за кордон, тому що недосконало володіє іноземною мовою. Деякі наші студенти навчаються на спільному українсько-німецькому  факультеті Національного технічного університету  «КПІ» та Технічного університету «Отто-фон-Гьоріке» у Магдебурзі. У нас там є своя кімната, ми туди їздимо як до себе на кафедру. В цьому році на підготовку в цей університет поїхали 4 студенти нашого факультету. Це ті, які прослухали тут курс німецької мови, здали успішно екзамени. Вони навчаються на 5 і 6 курсах у Магдебурзі, отримують диплом магістра Магдебурзького університету й диплом магістра «Київського політехнічного інституту». Така підготовка студентів на нашому факультеті триває вже 10 років.

О. К.: Чи приїздять іноземці до вас на навчання за цим, так названим, «обміном»?

П.І.: Так, найближчим часом до нас у магістратуру приїжджає німкеня.

О.К.: Тоді, що їх приваблює, якщо тут немає такої матеріально-технічної бази?

П.І.: Вони приїжджають бо добре розуміють, хто володіє фізикою, хімією, математикою той має новітні фізичні технології одержання і промислового виробництва принципово нових матеріалів. А той, хто володіє матеріалами, той володіє світом, адже без матеріалів не може функціонувати й розвиватись жодна галузь промислового виробництва. Київ є визнаним у світі центром матеріалознавства. Не випадково тільки на інженерно-фізичному факультеті створено науково-освітній комплекс, в який входять п'ять відомих у світі інститутів національної академії наук. Це інститут проблем матеріалознавства, інститут електрозварювання ім..Є.О.Патона,інститут надтвердих матеріалів, інститут металофізики та фізико-технологічний інститут металів та сплавів, більшість із яких очолюють відомі вчені академіки, випускники нашого інженерно-фізичного факультету (Скороход В.В., Найдек В.Л., Карп І.М. та ін). Близько 40 % викладацького складу факультету - це вчені академії наук із світовими іменами. Тому є всі необхідні умови для отримання елітної вищої фізико-технічної освіти, яка відкриває шлях до високих технологій і новітніх матеріалів. Приїжджають до нас на навчання із закордону, бо бачать можливість вирішити не одну матеріалознавчу проблему. Так, наприклад, створення армованих керамічних композиційних матеріалів здатних працювати при температурах до 1600 градусів, дозволить замінити традиційні жаростійкі металеві матеріали (сталі та ін.). Використання керамічних матеріалів взамін металевих у радіаційних пальниках побутових газових плит, промислового устаткування з випікання хліба, у двигунах внутрішнього згорання, газотурбінних двигунах та багатьох інших областях техніки дає змогу збільшити повноту згорання й економити до 30-50 % газу та інших енергоносіїв. Відповідно зменшується на половину кількість шкідливих викидів в атмосферу землі, що позитивно впливає на збереження клімату на планеті і є одним із шляхів зменшення кількості природних катаклізмів (повеней, цунамі і т.п.), які так часто виникають у різних частинах землі.

Вони приїжджають, тому що у них теж є проблеми щодо підготовки з фізики, хімії, математики. Це краще за все було поставлено у Радянському Союзі і не гірше, а найкраще - в Україні. І наша система середньої й вищої освіти була однією з кращих. Зараз ми прийшли до того стану, в якому інші зарубіжні країни знаходяться вже років 15-20. І це спричинило ситуацію, що вони вже по всьому світу розшукують талановиту молодь для того, щоб готувати спеціалістів.

Тому започаткований нами процес відбору талановитої молоді в масштабах України - це мікропроцес, його треба починати з України, а закінчувати усім світом. Подібні конкурси мають переростати у міжнародні.

Розмову вели:

Олена КОЛОНЬКОВА , Олена ЛИТОВЧЕНКО